Про виставку
Виставка «Краса в хустині нашій споконвічній», приурочена до Всесвітнього дня української хустки, знайомить відвідувачів із багатством і красою цього традиційного атрибута української культури. Її основу становить колекція хусток Оксани Савченко – викладачки Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії, яка понад десять років захоплено збирає, досліджує та зберігає ці особливі речі.
Представлені хустки охоплюють різні десятиліття – від 1940-х років до сучасності. Одні були придбані під час подорожей Україною, інші знайдені, подаровані або передані разом із родинними спогадами. Кожна з них має власну історію, пов’язану з людьми, місцями та подіями.
На виставці можна побачити хустки з шовку, вовни, батіку, оздоблені яскравими квітковими мотивами, орнаментами та вишивкою гладдю. Вони різняться за кольорами, фактурою, стилем і призначенням: одні колись одягали на свята, інші супроводжували жінок у повсякденному житті, а деякі дбайливо зберігалися у родинних скринях як дорогі серцю реліквії.
Особливе місце в колекції займають хустки, за якими стоять сімейні історії. Серед них – хустка з батіковими маками на блакитному тлі, подарована Оксані Савченко дідусем із Крюкова у 1980-х роках. Її історія сягає приблизно сімдесяти років. Ще одна хустка пов’язана з Донецькою областю: її власниця забрала із собою під час переїзду з Горлівки, зберігши таким чином частинку рідного дому.
Привертає увагу й вишита шовковими нитками хустка з незвичайними тороками. Колись батько Оксани Савченко привіз її, сподіваючись продати, проте висока ціна не знайшла покупця. Так хустка залишилася в родині, згодом ставши частиною колекції та ще однією історією, що передається крізь час.
Ця виставка – не лише про красу традиційного українського аксесуара. Вона про пам’ять, родинне тепло, жіночі долі та вміння берегти те, що має особливу цінність. Про хустку, яка могла бути подарунком, оберегом, знаком любові чи спогадом про рідну домівку.